Коли мій син сказав, що збирається одружуватися з Іванкою, я мало інфаркт не схопила.
– З ким, з ким? Ти жартуєш, синку? Вона тобі взагалі не пара!
– Мамо, не починай! Я її кохаю, і ти це добре знаєш. Я свій вибір зробив.
Ви не подумайте, я ж не якась там стара карга, яка пхає свого носа в чуже особисте життя. Дівчина мені не подобалася тільки тому, що я бачила, як нахабно вона користується добротою мого Дмитрика.
Ще коли вони тільки зустрічалися, вона витягувала з нього все до копієчки. А що буде після того, як молоді люди поберуться?!
Всі мої побоювання таки справдилися. Але хіба є вже дорога назад?
– Галинко, годі вже до Іванки чіплятися. Нормальна дівка. Вона тепер частина нашої родини, тож доведеться тобі її прийняти, — виховував мене чоловік.
– Добре, Степане, я постараюся.
Наші стосунки трохи налагодилися, коли я подарувала молодій сім’ї свою квартиру. Ми зі Степаном переїхали в невеликий будиночок за містом.
– Дякую Вам дуже, Галино Петрівно! Ви собі навіть не уявляєте, яка я щаслива. У мене ніколи не було власного житла. Самі розумієте, батьки у мене небагаті…
Я аж пустила сльозу тоді. Тепер зрозуміло, чого Іванка така ласа до грошей — у неї ж ніколи не було можливості жити в розкоші і достатку.
Тільки-но я змінила свою думку про невістку, навіть трохи її полюбила, як вона одразу ж все зіпсувала.
Навідалася якось до неї в гості, але мене випередила сваха, яка вже кавувала на кухні, як справжня господиня.
Ми почали розмовляти, спершу все було добре, а потім мама невісточки почала поливати мене брудом:
– Що ви за матір така? Син з моєю Іванкою вже майже рік тут живуть, а квартира досі на вас записана!
– А на кого має бути записана?
– Як це? Ще питаєте таке — та на доню мою і Дмитра. Зробимо так: ви оформите всі документи, а я розрахуюся з нотаріусом.
Я мало з крісла не впала. Це ж треба бути такими нахабними!
– А ви що своїй Іванці дали? Де її придане?
Сваха припнула язика, але ненадовго. Потім обидві взялися за мого сина.
Відчуває моє серце, що Дмитро скоро заговорить зі мною з приводу квартирного питання.
Що робити — гадки не маю. Не хочу переписувати свою квартиру на Іванку, але й псувати стосунки зі сином — бажання нема.
Команда “Пошепки” співчуває читачці, яка поділилася з нами цією історією. Галина й справді опинилася в непростій життєвій ситуації і потребує нашої поради. Сподіваємося, наші підписники залишать в коментарях кілька слів, які допоможуть жінці прийняти правильне рішення.
Усі фото в статті є ілюстративними.