Українські військові повністю контролюють місто Суджа Курської області РФ, вони підгодовують місцеве населення, кинуте напризволяще російською владою – росіяни ж дякують українським воїнам за гуманне ставлення. Однак, попри те, що війна вже прийшла до них додому, жителі Курщини ніяк не можуть збагнути, чому вона продовжується.
Попри те, що їхня країна вдерлася до України ще у 2014-му, ці люди продовжують розповідати про “братні народи” і виправдовувати свою бездіяльність тим, що вони “люди маленькі”. Гнітючими враженнями від атмосфери у Суджі поділилася журналістка Фактів ICTV Ольга Чайко, яка приїхала туди для того, аби зняти репортаж.
Свою розповідь журналістка розпочала з того, що розставила крапки над “і” у питанні щодо “знесення” у Суджі пам’ятника Леніну. Цю новину напередодні активно тиражували російські пропагандисти та обговорювали українці у соцмережах.
“Щодо Суджі, яку ви всі обговорюєте… Лєнін на місці, але покращений (без половини голови), та загалом ситуація сумна, як потьомкі у чужій душі”, – зазначила Чайко, показавши світлину з безголовим “вождем світового пролетаріату”.
Журналістка також описала ситуацію та загальну атмосферу у Суджі: за понад 10 років, що минули від часу окупації та анексії Росією українського Криму, початку війни на Донбасі, після тисяч вбитих та скалічених, мільйонів біженців та десятків стертих з лиця землі міст та сіл місцеві жителі так і не зрозуміли, чому війна продовжується. І чому вона зрештою повернулася додому, в РФ.
“Місто Україна контролює. Люди дякують нашим військовим, бо ті годують і не ображають – це щира правда, але насєлєніє не розуміє, чому триває війна. Вони продовжують говорити про братерство, про те, що оні – люді малєнькіє. Дехто навіть українською мовою. Ми вступаємо у дискусію, бо наболіло, хоча реально, з ким там сперечатися? Старі, яких кинула їхня “мать” і їхній гнилий хворобливий царьок”, – зазначила Чайко.
Вона також наголосила на тій світоглядній та цивілізаційній прірві, що розділяє українців та росіян.
“Побєдобєсія не буде. Бо ми не такі”, – лаконічно сформулювала журналістка.
Вона також звернула увагу на те, що українські військові стримують мародерство з боку місцевих, на відміну від російських “визволителів”, що самі тягли з українських хат усе, до чого могли дотягтися.
“Аптека і магазин на центральній площі – повні товару, хоча і без вікон… і не працюють. Виглядає це жахливо. Бо навколо – сліди боїв. І звуки теж. Будинки цивільних – цілі. А от навколо постійно бахкає. І адміністративні будинки побиті. Порожнеча.На українській території дихається легше. Навіть на неспокійній нині Сумщині”, – зазначила Чайко.
Також журналістка додала, що росіяни, побачивши українських журналістів, звертаються до них з проханням повідомити їхнім родичам, що вони живі, що українці їх не ображають.