Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві машини.

Коментарі Вимкнено до Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві машини.

Анна обережно розсунула фіранку і виглянула у вікно. Знайомий білий «Логан» під’їхав до воріт, а за ним — ще дві…

А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси

Коментарі Вимкнено до А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси

– А я, по-твоєму, цілий день чим займаюся? – Ксенія роздратовано складала дитячі речі у стоси. – У стелю плюю?…

А чому ковбаса звичайна варена, а не та італійська з в’яленими томатами? Я ж просила купити смачну, мені завтра на перекус в університет треба, — примхливий голос доньки зустрів мене прямо в коридорі, щойно я відчинила двері. Я важко опустила на підлогу два величезні пакети. Надворі весь вечір сипала гидка мряка, пальто стало вогким, а чоботи залишали на світлій плитці брудні сліди. З вітальні долинав звук телевізора — там на дивані відпочивав мій чоловік Валерій. Він навіть не повернув голови. З кімнати сина Дениса чулися вигуки англійською та звуки віртуальної гри. Йому вже двадцять чотири, має роботу в офісі, але вечори незмінно минають за комп’ютером. А прямо переді мною стояла дев’ятнадцятирічна Мар’яна. У пухнастій піжамі, з косметичною маскою на обличчі, вона двома пальцями витягла з пакета батон звичайної «Докторської». — Тому що та, яку ти хочеш, коштує як половина мого денного заробітку, а до зарплати ще тиждень, — спокійно відповіла я, стягуючи мокре взуття. — Ой, ну можна ж було в тата попросити скинути на картку, — пирхнула Мар’яна, кинувши ковбасу назад у пакет, ніби це був якийсь непотріб. — І взагалі, що на вечерю? Я страшенно зголодніла. Тільки не кажи, що знову гречка чи макарони. Мені потрібне нормальне харчування, білок і овочі. Зроби мені курку на грилі й салат, добре

Коментарі Вимкнено до А чому ковбаса звичайна варена, а не та італійська з в’яленими томатами? Я ж просила купити смачну, мені завтра на перекус в університет треба, — примхливий голос доньки зустрів мене прямо в коридорі, щойно я відчинила двері. Я важко опустила на підлогу два величезні пакети. Надворі весь вечір сипала гидка мряка, пальто стало вогким, а чоботи залишали на світлій плитці брудні сліди. З вітальні долинав звук телевізора — там на дивані відпочивав мій чоловік Валерій. Він навіть не повернув голови. З кімнати сина Дениса чулися вигуки англійською та звуки віртуальної гри. Йому вже двадцять чотири, має роботу в офісі, але вечори незмінно минають за комп’ютером. А прямо переді мною стояла дев’ятнадцятирічна Мар’яна. У пухнастій піжамі, з косметичною маскою на обличчі, вона двома пальцями витягла з пакета батон звичайної «Докторської». — Тому що та, яку ти хочеш, коштує як половина мого денного заробітку, а до зарплати ще тиждень, — спокійно відповіла я, стягуючи мокре взуття. — Ой, ну можна ж було в тата попросити скинути на картку, — пирхнула Мар’яна, кинувши ковбасу назад у пакет, ніби це був якийсь непотріб. — І взагалі, що на вечерю? Я страшенно зголодніла. Тільки не кажи, що знову гречка чи макарони. Мені потрібне нормальне харчування, білок і овочі. Зроби мені курку на грилі й салат, добре

— А чому ковбаса звичайна варена, а не та італійська з в’яленими томатами? Я ж просила купити смачну, мені завтра…

— Сім років, Ігоре. Сім років роботи. І тепер усе змінюється. Ігор обійняв її міцніше: — Я завжди вірив у тебе, ти ж знаєш. А Юля поки що не знає, що її новий керівник — та сама «домогосподарка», над якою вона сміялася сім довгих років.

Коментарі Вимкнено до — Сім років, Ігоре. Сім років роботи. І тепер усе змінюється. Ігор обійняв її міцніше: — Я завжди вірив у тебе, ти ж знаєш. А Юля поки що не знає, що її новий керівник — та сама «домогосподарка», над якою вона сміялася сім довгих років.

— Сидіти вдома сім років і називати це кар’єрою? Аня, ти справжня майстриня самообману, — Юля дзвінко розсміялася, прикривши рот…

– За місяць до свята ти кажеш, аби я скасувала весілля? Мамо, ти при своєму розумі?! – Доню, так буде краще, ти потім мені подякуєш! Не розумієш, у яку пастку зараз можеш втрапити?!

Коментарі Вимкнено до – За місяць до свята ти кажеш, аби я скасувала весілля? Мамо, ти при своєму розумі?! – Доню, так буде краще, ти потім мені подякуєш! Не розумієш, у яку пастку зараз можеш втрапити?!

До мого весілля залишається рівно місяць. Усе вже було майже готове – запрошення гості отримали, завдаток за ресторан дали, мою…

– Звідки ти це взяла? Якщо виховання не дозволяє залишитися просто так, я готовий одружитися. Наталя вдивлялася в його обличчя, намагаючись зрозуміти, жартує він чи ні. – Ти мене зовсім не знаєш. – До весілля буде два місяці, щоб пізнати одне одного, – посміхнувся Кирило.

Коментарі Вимкнено до – Звідки ти це взяла? Якщо виховання не дозволяє залишитися просто так, я готовий одружитися. Наталя вдивлялася в його обличчя, намагаючись зрозуміти, жартує він чи ні. – Ти мене зовсім не знаєш. – До весілля буде два місяці, щоб пізнати одне одного, – посміхнувся Кирило.

Наталя поверталася з роботи додому, по дорозі забігла в магазин за продуктами. Взимку рано темніє, а ліхтар у дворі знову…

Свекруха на мій ювілей подарувала дві коробочки..У першій виявилися… підлогові ваги. А в другій — набір вікової косметики з величезним написом, ніби це не догляд, а вирок: «45+. Глибоке відновлення в’янучої шкіри. Боротьба з глибокими зморшками».

Коментарі Вимкнено до Свекруха на мій ювілей подарувала дві коробочки..У першій виявилися… підлогові ваги. А в другій — набір вікової косметики з величезним написом, ніби це не догляд, а вирок: «45+. Глибоке відновлення в’янучої шкіри. Боротьба з глибокими зморшками».

Мій ювілей мав стати вечором абсолютної перемоги. Я щойно отримала підвищення, ми з чоловіком нарешті закрили іпотеку, я почувалася на…

– У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.

Коментарі Вимкнено до – У нас немає житла. – А я тут до чого? Ви хочете жити тут? Ця квартира моєї мами, царство їй небесне. Де ви зустрічалися з моїм чоловіком, там і живіть.

Весь день був якийсь невдалий. Спочатку на роботі Оксані зменшили премію через те, що вона вчасно не подала звіт в…