Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
Ганно, — тихо сказала Людмила, нахиляючись до сусідки майже до самого вуха, — глянь на мене… Може, в мене щось не так? Може, волосся розтріпалося, чи я десь у бруді замастилася, поки за автобусом бігла? Ганна скоса глянула на подругу, трохи примружила очі, в яких танцювали веселі іскорки, і хитро всміхнулася: — Ой, Людо, тільки не прикидайся. Думаєш, я одна така дурна і нічого не знаю? Все село вже на вухах стоїть! — Та що ви всі знаєте? — зовсім розгубилася Людмила, поправляючи стару хустку, яка постійно сповзала на лоб. — Я зранку в місті була, по господарству крутилася, потім на базар… Що могло статися за пів дня? — Та про того пана під твоєю брамою! — Ганна аж підскочила на місці від задоволення, що саме вона розповідає цю новину. — У селі тільки про це й говорять! Баби біля колодязя ледь відрами не побилися, гадаючи, звідки він взявся! — Якого ще пана?.. — голос Людмили став зовсім тихим, а в грудях з’явилося дивне передчуття

Ганно, — тихо сказала Людмила, нахиляючись до сусідки майже до самого вуха, — глянь на мене… Може, в мене щось не так? Може, волосся розтріпалося, чи я десь у бруді замастилася, поки за автобусом бігла? Ганна скоса глянула на подругу, трохи примружила очі, в яких танцювали веселі іскорки, і хитро всміхнулася: — Ой, Людо, тільки не прикидайся. Думаєш, я одна така дурна і нічого не знаю? Все село вже на вухах стоїть! — Та що ви всі знаєте? — зовсім розгубилася Людмила, поправляючи стару хустку, яка постійно сповзала на лоб. — Я зранку в місті була, по господарству крутилася, потім на базар… Що могло статися за пів дня? — Та про того пана під твоєю брамою! — Ганна аж підскочила на місці від задоволення, що саме вона розповідає цю новину. — У селі тільки про це й говорять! Баби біля колодязя ледь відрами не побилися, гадаючи, звідки він взявся! — Якого ще пана?.. — голос Людмили став зовсім тихим, а в грудях з’явилося дивне передчуття

Viktor
3 Травня, 20263 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ганно, — тихо сказала Людмила, нахиляючись до сусідки майже до самого вуха, — глянь на мене… Може, в мене щось не так? Може, волосся розтріпалося, чи я десь у бруді замастилася, поки за автобусом бігла? Ганна скоса глянула на подругу, трохи примружила очі, в яких танцювали веселі іскорки, і хитро всміхнулася: — Ой, Людо, тільки не прикидайся. Думаєш, я одна така дурна і нічого не знаю? Все село вже на вухах стоїть! — Та що ви всі знаєте? — зовсім розгубилася Людмила, поправляючи стару хустку, яка постійно сповзала на лоб. — Я зранку в місті була, по господарству крутилася, потім на базар… Що могло статися за пів дня? — Та про того пана під твоєю брамою! — Ганна аж підскочила на місці від задоволення, що саме вона розповідає цю новину. — У селі тільки про це й говорять! Баби біля колодязя ледь відрами не побилися, гадаючи, звідки він взявся! — Якого ще пана?.. — голос Людмили став зовсім тихим, а в грудях з’явилося дивне передчуття

Людмила забігла в автобус, на який ледь встигла. Дихання перехоплювало, щоки горіли, в руках — важкі сумки, що відтягували плечі…

– Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину перетягав!

– Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину перетягав!

Viktor
3 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину перетягав!

– Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину перетягав! –…

— Ми з мамою вирішили, що ти віддаси її нам, — відчеканила Ася завченою фразою. Було чути, що слова не її. — Це справедлива компенсація за те, що ти вкрала моє дитинство. Ми стільки років поневірялися по чужих кутках через тебе, поки ти тут у трикімнатній квартирі розкошувала.— Виставили. Мамин знайомий рієлтор займається. За оціночною вартістю піде швидко. — Це ж удвічі дешевше за ринкову.

— Ми з мамою вирішили, що ти віддаси її нам, — відчеканила Ася завченою фразою. Було чути, що слова не її. — Це справедлива компенсація за те, що ти вкрала моє дитинство. Ми стільки років поневірялися по чужих кутках через тебе, поки ти тут у трикімнатній квартирі розкошувала.— Виставили. Мамин знайомий рієлтор займається. За оціночною вартістю піде швидко. — Це ж удвічі дешевше за ринкову.

Viktor
3 Травня, 20263 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ми з мамою вирішили, що ти віддаси її нам, — відчеканила Ася завченою фразою. Було чути, що слова не її. — Це справедлива компенсація за те, що ти вкрала моє дитинство. Ми стільки років поневірялися по чужих кутках через тебе, поки ти тут у трикімнатній квартирі розкошувала.— Виставили. Мамин знайомий рієлтор займається. За оціночною вартістю піде швидко. — Це ж удвічі дешевше за ринкову.

— Ти зимові чоботи теж зараз забереш? Ніна кивнула на роздуту картату сумку біля порога. З-під блискавки визирав хутряний краєчок…

Дверцята поштової скриньки ще гойдалися, коли пані Бондаренко нахилилася через живопліт і сказала так буденно, ніби говорила про погоду:— Ваші батьки, мабуть, спокійно сплять, коли знають, що цей дім повністю їхній. сусідка випадково кинула фразу, що будинок давно виплачений.На мить я усміхнулася, бо подумала, що вона має на увазі колись. У майбутньому. того ж вечора… я знайшла документи які привели мене прямо до моєї сестри, її заручин у закритому клубі й мікрофона, який вони дарма дали мені в руки.

Дверцята поштової скриньки ще гойдалися, коли пані Бондаренко нахилилася через живопліт і сказала так буденно, ніби говорила про погоду:— Ваші батьки, мабуть, спокійно сплять, коли знають, що цей дім повністю їхній. сусідка випадково кинула фразу, що будинок давно виплачений.На мить я усміхнулася, бо подумала, що вона має на увазі колись. У майбутньому. того ж вечора… я знайшла документи які привели мене прямо до моєї сестри, її заручин у закритому клубі й мікрофона, який вони дарма дали мені в руки.

Viktor
3 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Дверцята поштової скриньки ще гойдалися, коли пані Бондаренко нахилилася через живопліт і сказала так буденно, ніби говорила про погоду:— Ваші батьки, мабуть, спокійно сплять, коли знають, що цей дім повністю їхній. сусідка випадково кинула фразу, що будинок давно виплачений.На мить я усміхнулася, бо подумала, що вона має на увазі колись. У майбутньому. того ж вечора… я знайшла документи які привели мене прямо до моєї сестри, її заручин у закритому клубі й мікрофона, який вони дарма дали мені в руки.

Мене звати Тетяна Литвиненко. Мені тридцять два роки. Вісім років я платила батькам 60 000 гривень на місяць за кімнату…

Лідія лише пару хвилин тому вклала свою доньку Ельзу спати. Вона вже хотіла сама прилягти відпочити, насолоджуючись тишею затишної квартири. Але тієї ж миті у двері подзвонили. Мелодійний дзвінок сповістив про візит.

Лідія лише пару хвилин тому вклала свою доньку Ельзу спати. Вона вже хотіла сама прилягти відпочити, насолоджуючись тишею затишної квартири. Але тієї ж миті у двері подзвонили. Мелодійний дзвінок сповістив про візит.

Viktor
3 Травня, 20263 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Лідія лише пару хвилин тому вклала свою доньку Ельзу спати. Вона вже хотіла сама прилягти відпочити, насолоджуючись тишею затишної квартири. Але тієї ж миті у двері подзвонили. Мелодійний дзвінок сповістив про візит.

Лідія лише пару хвилин тому вклала свою доньку Ельзу спати. Вона вже хотіла сама прилягти відпочити, насолоджуючись тишею затишної квартири….

– Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 

– Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 

Viktor
3 Травня, 20263 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 

Бойлер я вішала сама, Артем в той день лежав із температурою, а гарячої води чекати до весни ніхто не збирався….

Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Viktor
3 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й зайшла. На веранді стояли відра з ягодами. Смородина, малина… Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в них із чоловіком спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню. На столі був немитий посуд і залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно. – Хто тут?! – раптом пролунав жіночий голос. Ольга застигла від несподіванки.

Ольга приїхала до себе на дачу. Вона глянула на двері й оторопіла! Там не було замка… Жінка відкрила двері й…

Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.

Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.

Viktor
3 Травня, 20263 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання матері… – Виросла, матері не може допомогти! – казала та. – Все сама, все сама. Як так? Приїде, поїсть, і шукай вітра в полі. Спати вляглася. Жодної допомоги. Навіщо взагалі їздить?! Потім прийшов батько. У хаті запахло борщем і котлетками. – Буди її, – сказала мати. – Не заслужила, але нехай поїсть, бо ще перестане приїжджати. Треба ще дві грядки прополоти… – Навіщо ти так? – заступився батько. – Вона хороша дівчина. – Хороша тобі, але вона не моя! – раптом сказала мати. – Сам знаєш! Ніна аж прокинулася від почутого.

Ніна поїхала в село до батьків. Вона прополола грядки, зайшла в хату, лягла й задрімала. Крізь сон вона чула бурчання…

Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини

Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини

Viktor
2 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ніна Василівна почала дзвонити Андрію в квітні — часто, через день. То труба протікає. То паркан похилився після зими. То «щось недобре, тиск». Андрій їхав — бо мати, бо вона одна, бо «як не поїхати». Ірина залишалася з дітьми на їхній дачі, де треба було лагодити ґанок, завозити землю, розбирати старий сарай. Одного разу Ніна Василівна зателефонувала Андрію в присутності Ірини

Ірина не відразу зрозуміла, що новина про дачу стане початком трагедії. Вони з Андрієм готувалися повідомити про це за вечерею…

Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене

Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене

Viktor
2 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софійці завтра на свято в садочок треба вишиванка, — Світлана зайшла в кімнату, обтрушуючи краплі води з рук. — Ти ж забрав її з пошти? Я ще зранку просила, посилка прийшла ще вчора. Сергій на мить завмер, його персонаж на екрані з гуркотом вилетів за межі траси. Він повільно поклав джойстик на коліна і потер потилицю. — Вишиванка? Слухай, я забігався на роботі, там такий завал був у магазині техніки… Привезли нову партію смартфонів, треба було все прийняти, розставити. Давай завтра зранку заїду, встигнемо. — Садок на восьму ранку, Сергію. Пошта відкривається о дев’ятій. Ти серйозно? — Світлана відчула, як у неї починають тремтіти руки. — Я ж нагадувала тобі тричі. О восьмій ранку, об одинадцятій і о другій дня. Ти написав «ок». — Ну, сонечко, не роби з цього сцену. Світ не перевернеться. Ну, піде в звичайній білій кофтинці, ніхто й не помітить. Діти там взагалі не дивляться, у кого що вдягнене

— Сергію, ти за світло заплатив, чи ми знову будемо вечір при свічках проводити, але не через романтику, а через…

Навігація записів

Старіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Ганно, — тихо сказала Людмила, нахиляючись до сусідки майже до самого вуха, — глянь на мене… Може, в мене щось не так? Може, волосся розтріпалося, чи я десь у бруді замастилася, поки за автобусом бігла? Ганна скоса глянула на подругу, трохи примружила очі, в яких танцювали веселі іскорки, і хитро всміхнулася: — Ой, Людо, тільки не прикидайся. Думаєш, я одна така дурна і нічого не знаю? Все село вже на вухах стоїть! — Та що ви всі знаєте? — зовсім розгубилася Людмила, поправляючи стару хустку, яка постійно сповзала на лоб. — Я зранку в місті була, по господарству крутилася, потім на базар… Що могло статися за пів дня? — Та про того пана під твоєю брамою! — Ганна аж підскочила на місці від задоволення, що саме вона розповідає цю новину. — У селі тільки про це й говорять! Баби біля колодязя ледь відрами не побилися, гадаючи, звідки він взявся! — Якого ще пана?.. — голос Людмили став зовсім тихим, а в грудях з’явилося дивне передчуття
  • – Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину перетягав!
  • — Ми з мамою вирішили, що ти віддаси її нам, — відчеканила Ася завченою фразою. Було чути, що слова не її. — Це справедлива компенсація за те, що ти вкрала моє дитинство. Ми стільки років поневірялися по чужих кутках через тебе, поки ти тут у трикімнатній квартирі розкошувала.— Виставили. Мамин знайомий рієлтор займається. За оціночною вартістю піде швидко. — Це ж удвічі дешевше за ринкову.
  • Дверцята поштової скриньки ще гойдалися, коли пані Бондаренко нахилилася через живопліт і сказала так буденно, ніби говорила про погоду:— Ваші батьки, мабуть, спокійно сплять, коли знають, що цей дім повністю їхній. сусідка випадково кинула фразу, що будинок давно виплачений.На мить я усміхнулася, бо подумала, що вона має на увазі колись. У майбутньому. того ж вечора… я знайшла документи які привели мене прямо до моєї сестри, її заручин у закритому клубі й мікрофона, який вони дарма дали мені в руки.
  • Лідія лише пару хвилин тому вклала свою доньку Ельзу спати. Вона вже хотіла сама прилягти відпочити, насолоджуючись тишею затишної квартири. Але тієї ж миті у двері подзвонили. Мелодійний дзвінок сповістив про візит.
  • – Може, даремно ми сюди стільки вбухали, Ларо? Я повернулася до нього, хотіла відповісти, але побачила, як він тре ліве плече, болісно морщиться, і промовчала. Тільки подумала, а якби ми й справді ті гроші, що пішли на ремонт цієї розвалюхи, вклали у своє? Наскільки правильніше це було б? Ірина Сергіївна викликала мене на кухню вранці у суботу. Стояла біля плити, у своїй сукні з комірцем, каре укладено ідеально. 
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes