— Негайно…звідси! Ти мене ганьбиш! — І що це за маскарад? Знову вдяглася у свої мишачі ганчірки, щоб принизити мене?— Я ж сказав, що це не для тебе!

Коментарі Вимкнено до — Негайно…звідси! Ти мене ганьбиш! — І що це за маскарад? Знову вдяглася у свої мишачі ганчірки, щоб принизити мене?— Я ж сказав, що це не для тебе!

Дзеркало в спальні відбивало знайому картину: я пригладжувала складки скромної сірої сукні, яку купила три роки тому у звичайному магазині….

Слава з появою співмешканки бенкетувати майже зовсім припинив, на двох роботах працював і не знав (або вдавав), що вдома сина його ображають. Тимофія натурально дорікали шматком хліба, до школи він ходив в недоносках. З опіки до них прийшли без жодних скарг від Галини. Але якось виправдалася співмешканка, щось там пообіцяла, а за місяць Людмила з дітьми з’їхала. Заявила, що сил у неї немає таку юрбу обробляти.

Коментарі Вимкнено до Слава з появою співмешканки бенкетувати майже зовсім припинив, на двох роботах працював і не знав (або вдавав), що вдома сина його ображають. Тимофія натурально дорікали шматком хліба, до школи він ходив в недоносках. З опіки до них прийшли без жодних скарг від Галини. Але якось виправдалася співмешканка, щось там пообіцяла, а за місяць Людмила з дітьми з’їхала. Заявила, що сил у неї немає таку юрбу обробляти.

– Тітко Галю, забери мене до себе, – десятирічний Тимофій щосили стримував сльози. – Звичайно, – охоче кивнула вона, –…

Нас із братом мама виховувала сама, бо батько любив rорілку більше, ніж нас; поkинув він сім’ю, коли ми були ще маленькими. Життя у селі без чоловіка було дуже сkладним. Були часи, що ми навіть не мали. Тому я твердо вирішила, що поїду з села, вивчуся і спробую вирватися з цієї бід ності. Все майже так і починалося – після школи я одразу вступила до університету. Жила у гуртожитку. Там я познайомилася із жінкою, яка сиділа у нас на пропускному пункті. Вона зовсім не була схожа на її криkливих напарниць, її швидше можна було сплутати з викладачкою – за вишуканістю і в манерах, і в одязі. Звали її всі Ніна Карлівна. Я ближче познайомилася з цією жінкою, вона виявилася дуже цікавою співрозмовницею.

Коментарі Вимкнено до Нас із братом мама виховувала сама, бо батько любив rорілку більше, ніж нас; поkинув він сім’ю, коли ми були ще маленькими. Життя у селі без чоловіка було дуже сkладним. Були часи, що ми навіть не мали. Тому я твердо вирішила, що поїду з села, вивчуся і спробую вирватися з цієї бід ності. Все майже так і починалося – після школи я одразу вступила до університету. Жила у гуртожитку. Там я познайомилася із жінкою, яка сиділа у нас на пропускному пункті. Вона зовсім не була схожа на її криkливих напарниць, її швидше можна було сплутати з викладачкою – за вишуканістю і в манерах, і в одязі. Звали її всі Ніна Карлівна. Я ближче познайомилася з цією жінкою, вона виявилася дуже цікавою співрозмовницею.

Нас із братом мама виховувала сама, бо батько любив rорілку більше, ніж нас; поkинув він сім’ю, коли ми були ще…

Костя, син 60-річної Тамари, подзвонив їй якось і каже: -Мамо, нас 4 людини, а ти одна. Давай знімемо тобі квартиру загородом, nлатитимемо за неї самі. Кості 35, є дружина та двоє маленьких дітей. Після весілля він привів дружину до будинку, де жив із матір’ю. Так і лишилися. Спочатку молодята хотіли накопичити на початковий внесок по іnотеці, але це, як виявилося, було не так просто. Ціни підскочили, прибутки вnали. Відкладали цю справу на найкращі часи, але вони чомусь так і не наступали. І ось вони вже давно не говорили про свою квартиру. Адже начебто живуть вони у великій квартирі, тут все є, і зручний район.

Коментарі Вимкнено до Костя, син 60-річної Тамари, подзвонив їй якось і каже: -Мамо, нас 4 людини, а ти одна. Давай знімемо тобі квартиру загородом, nлатитимемо за неї самі. Кості 35, є дружина та двоє маленьких дітей. Після весілля він привів дружину до будинку, де жив із матір’ю. Так і лишилися. Спочатку молодята хотіли накопичити на початковий внесок по іnотеці, але це, як виявилося, було не так просто. Ціни підскочили, прибутки вnали. Відкладали цю справу на найкращі часи, але вони чомусь так і не наступали. І ось вони вже давно не говорили про свою квартиру. Адже начебто живуть вони у великій квартирі, тут все є, і зручний район.

Костя, син 60-річної Тамари, подзвонив їй якось і каже: -Мамо, нас 4 людини, а ти одна. Давай знімемо тобі квартиру…

Я зайшла у вітальню — і сумка буквально випала з рук. Моя чиста, затишна кімната виглядала як буфет на вокзалі після набігу. На бежевому дивані валялися коробки з-під піци, деякі відкриті, із засохлими скоринками. На світлому килимі темні плями — то чи пиво, то чи соус. Усюди лушпиння від насіння і риб’яча луска: на столі, на підлозі, навіть на подушках. Штори задернуті, на столі — ціла батарея порожніх пляшок.

Коментарі Вимкнено до Я зайшла у вітальню — і сумка буквально випала з рук. Моя чиста, затишна кімната виглядала як буфет на вокзалі після набігу. На бежевому дивані валялися коробки з-під піци, деякі відкриті, із засохлими скоринками. На світлому килимі темні плями — то чи пиво, то чи соус. Усюди лушпиння від насіння і риб’яча луска: на столі, на підлозі, навіть на подушках. Штори задернуті, на столі — ціла батарея порожніх пляшок.

Після сорока з хвостиком вже не тягне на романтику з прогулянками під місяцем і нескінченними побаченнями. Хочеться простого — тепла,…

— Марино? Це ти? Як?.. У нього перехопило подих. У голові промайнув спогад — лікарня, її сльози, його жорстокі слова…

Коментарі Вимкнено до — Марино? Це ти? Як?.. У нього перехопило подих. У голові промайнув спогад — лікарня, її сльози, його жорстокі слова…

Артем промовив це майже пошепки, не дивлячись на неї, а на інвалідний візок поруч — чужий, ненависний. Він дивився на…

«А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

Коментарі Вимкнено до «А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

Дарині в соцмережах надійшло повідомлення від жінки з таким самим прізвищем, як у Дарини. Вона писала: – Дарино, привіт. Я…

Колега постійно просила підвезти її додому, адже мені «по дорозі» (так у 40 хвилин). Одного разу я завезла її на кінцеву автобуса…вона навіть не піодозрзювала, який «сюрприз» на неї там чекатиме..

Коментарі Вимкнено до Колега постійно просила підвезти її додому, адже мені «по дорозі» (так у 40 хвилин). Одного разу я завезла її на кінцеву автобуса…вона навіть не піодозрзювала, який «сюрприз» на неї там чекатиме..

Почалося все, як це зазвичай буває восени, з нудного дощу. Сірий, типовий листопадовий вечір, кінець робочого дня. Ми з колегою…

Лера запідозрила недобре й вирішила сама приїхати до чоловіка в санаторій.Хотіла зробити «сюрприз»… Виявилося — не дарма… вона навіть уявити собі не змогла, який «сюрприз» на неї там чекатиме…

Коментарі Вимкнено до Лера запідозрила недобре й вирішила сама приїхати до чоловіка в санаторій.Хотіла зробити «сюрприз»… Виявилося — не дарма… вона навіть уявити собі не змогла, який «сюрприз» на неї там чекатиме…

Лера завжди вважала Артема людиною, на яку можна покластися. Десять років спільного життя, двоє синів, спільна іпотека — все це…

– Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?

Коментарі Вимкнено до – Ти одна, Марин.Ні дітей..ні сімї.. може, підеш звідси нарешті… – сказала мені мама. Толя з Олею з дітьми приїдуть ..Діти, Марин. Їм тісно в їхній однокімнатці, ти ж знаєш. – І куди мені подітися?

Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У її руках – чашка з чаєм, а в голосі – байдужість,…