Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
У наступні дні подругам було не до розмов. Треба було переробити купу справ, і хоч усю підготовку до весілля взяли на себе родичі нареченого, Катерина з Анастасією теж критилися всі дні. Фотосесія, візажист, вибір атрибутів для весілля – все це потребувало чимало сил та часу. Настав момент урочистостей. 

У наступні дні подругам було не до розмов. Треба було переробити купу справ, і хоч усю підготовку до весілля взяли на себе родичі нареченого, Катерина з Анастасією теж критилися всі дні. Фотосесія, візажист, вибір атрибутів для весілля – все це потребувало чимало сил та часу. Настав момент урочистостей. 

Viktor
19 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У наступні дні подругам було не до розмов. Треба було переробити купу справ, і хоч усю підготовку до весілля взяли на себе родичі нареченого, Катерина з Анастасією теж критилися всі дні. Фотосесія, візажист, вибір атрибутів для весілля – все це потребувало чимало сил та часу. Настав момент урочистостей. 

– Настя, я тебе запрошою до себе на весілля! – весело сказала Катя, зустрівши свою найкращу подругу. – Невже Андрій…

Слова, які Іван Петрович щойно промовив, ніяк не вкладалися Тані в голові.— Ви, мабуть, жартуєте…— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень.В цей момент я прийняла рішення…Яке рва зило його

Слова, які Іван Петрович щойно промовив, ніяк не вкладалися Тані в голові.— Ви, мабуть, жартуєте…— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень.В цей момент я прийняла рішення…Яке рва зило його

Viktor
19 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Слова, які Іван Петрович щойно промовив, ніяк не вкладалися Тані в голові.— Ви, мабуть, жартуєте…— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень.В цей момент я прийняла рішення…Яке рва зило його

— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима. Він похитав головою:— Ні, не жартую….

Вона роками бачила уві сні незнайому жінку і стару кав’ярню, а прокинувшись — забувала. Але одного разу, ховаючись від дощу, Віра штовхає двері саме туди де пахло корицею і дитинством, а незнайома жінка за стійкою .. Ось тут вона і все зрозуміла..І це назавжди змінило її життя.

Вона роками бачила уві сні незнайому жінку і стару кав’ярню, а прокинувшись — забувала. Але одного разу, ховаючись від дощу, Віра штовхає двері саме туди де пахло корицею і дитинством, а незнайома жінка за стійкою .. Ось тут вона і все зрозуміла..І це назавжди змінило її життя.

Viktor
19 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Вона роками бачила уві сні незнайому жінку і стару кав’ярню, а прокинувшись — забувала. Але одного разу, ховаючись від дощу, Віра штовхає двері саме туди де пахло корицею і дитинством, а незнайома жінка за стійкою .. Ось тут вона і все зрозуміла..І це назавжди змінило її життя.

Осінь цього року видалася на диво щедрою — золото листя ніяк не хотіло поступатися місцем свинцевій хмарі неба. Віра сиділа…

Цього не може бути… — прошепотіла вона. — Мені сорок. У мене син — дорослий хлопець. Які діти? Вона вийшла з ванної і сіла на ліжко. У голові був справжній хаос. Кредит за машину ще не виплачений. Навчання сина коштує чимало. Квартира невелика. А головне — батько дитини десь там, у великому місті, і він навіть не знає про її існування. Марина була людиною віруючою. Для неї питання “залишати чи ні” не стояло в принципі. Дитина — це дар, навіть якщо він здається зараз абсолютно несвоєчасним. Але страх перед майбутнім сковував усе тіло. — Що скажуть сусіди? Що скаже син? — ці думки гризли її зсередини. — “Стара дурепа”, скажуть. “На старості років принесла в подолі”. Цілий тиждень вона ходила як у тумані. А потім зрозуміла: вона повинна знайти Бориса. Не для того, щоб вимагати грошей чи допомоги, а просто тому, що він має право знати. Знайти людину в обласному центрі — завдання не з легких, якщо в тебе немає спільних друзів у соцмережах. Марина почала діяти через колишніх колег. — Слухай, Олю, — запитала вона знайому з відділу кадрів. — Ти не знаєш, куди Борис перейшов після нашого проєкту

Цього не може бути… — прошепотіла вона. — Мені сорок. У мене син — дорослий хлопець. Які діти? Вона вийшла з ванної і сіла на ліжко. У голові був справжній хаос. Кредит за машину ще не виплачений. Навчання сина коштує чимало. Квартира невелика. А головне — батько дитини десь там, у великому місті, і він навіть не знає про її існування. Марина була людиною віруючою. Для неї питання “залишати чи ні” не стояло в принципі. Дитина — це дар, навіть якщо він здається зараз абсолютно несвоєчасним. Але страх перед майбутнім сковував усе тіло. — Що скажуть сусіди? Що скаже син? — ці думки гризли її зсередини. — “Стара дурепа”, скажуть. “На старості років принесла в подолі”. Цілий тиждень вона ходила як у тумані. А потім зрозуміла: вона повинна знайти Бориса. Не для того, щоб вимагати грошей чи допомоги, а просто тому, що він має право знати. Знайти людину в обласному центрі — завдання не з легких, якщо в тебе немає спільних друзів у соцмережах. Марина почала діяти через колишніх колег. — Слухай, Олю, — запитала вона знайому з відділу кадрів. — Ти не знаєш, куди Борис перейшов після нашого проєкту

Viktor
19 Березня, 202619 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Цього не може бути… — прошепотіла вона. — Мені сорок. У мене син — дорослий хлопець. Які діти? Вона вийшла з ванної і сіла на ліжко. У голові був справжній хаос. Кредит за машину ще не виплачений. Навчання сина коштує чимало. Квартира невелика. А головне — батько дитини десь там, у великому місті, і він навіть не знає про її існування. Марина була людиною віруючою. Для неї питання “залишати чи ні” не стояло в принципі. Дитина — це дар, навіть якщо він здається зараз абсолютно несвоєчасним. Але страх перед майбутнім сковував усе тіло. — Що скажуть сусіди? Що скаже син? — ці думки гризли її зсередини. — “Стара дурепа”, скажуть. “На старості років принесла в подолі”. Цілий тиждень вона ходила як у тумані. А потім зрозуміла: вона повинна знайти Бориса. Не для того, щоб вимагати грошей чи допомоги, а просто тому, що він має право знати. Знайти людину в обласному центрі — завдання не з легких, якщо в тебе немає спільних друзів у соцмережах. Марина почала діяти через колишніх колег. — Слухай, Олю, — запитала вона знайому з відділу кадрів. — Ти не знаєш, куди Борис перейшов після нашого проєкту

Кажуть, що після сорока життя тільки починається, але Марина була впевнена: після сорока воно просто перетворюється на нескінченний список справ,…

Мати продала свою дачу. Вона та Микола поїхали в банк, гасити кредит. – А чому так багато? – Тому, що Олена зробила лише кілька платежів, а потім вирішила не платити. Відсотки, прострочення. Могло бути й більше. Я більше не візьму для неї жодного кредиту й грошей не дам. – А якщо ти вплутаєшся в щось подібне, то на мене не розраховуй. Гроші, що залишилися, візьми собі, Олені й так уже вистачить. Вважай, що дачу ти віддала їй.

Мати продала свою дачу. Вона та Микола поїхали в банк, гасити кредит. – А чому так багато? – Тому, що Олена зробила лише кілька платежів, а потім вирішила не платити. Відсотки, прострочення. Могло бути й більше. Я більше не візьму для неї жодного кредиту й грошей не дам. – А якщо ти вплутаєшся в щось подібне, то на мене не розраховуй. Гроші, що залишилися, візьми собі, Олені й так уже вистачить. Вважай, що дачу ти віддала їй.

Viktor
19 Березня, 202619 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мати продала свою дачу. Вона та Микола поїхали в банк, гасити кредит. – А чому так багато? – Тому, що Олена зробила лише кілька платежів, а потім вирішила не платити. Відсотки, прострочення. Могло бути й більше. Я більше не візьму для неї жодного кредиту й грошей не дам. – А якщо ти вплутаєшся в щось подібне, то на мене не розраховуй. Гроші, що залишилися, візьми собі, Олені й так уже вистачить. Вважай, що дачу ти віддала їй.

– Миколо, на що ти сподівався, коли брав кредит? Знову гроші для своєї дорогоцінної сестрички? Чому ти мене не запитав?…

Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!

Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!

Viktor
19 Березня, 202619 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!

Аліна важко вклала доньку, вона ніяк не хотіла засинати. Бо ж тато її не поцілував! А ще Юлечка хотіла показати…

Ну мама ж не винна, що квартира в неї вже стара. І простіше їй уже до них у чотирикімнатну переїхати, ніж у себе щось лагодити

Ну мама ж не винна, що квартира в неї вже стара. І простіше їй уже до них у чотирикімнатну переїхати, ніж у себе щось лагодити

Viktor
19 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ну мама ж не винна, що квартира в неї вже стара. І простіше їй уже до них у чотирикімнатну переїхати, ніж у себе щось лагодити

— Рито, де ти там уже? Я їсти хочу, — нила свекруха. Рита зітхнула. Ну за що їй це все?…

– Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я єхидно

– Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я єхидно

Viktor
19 Березня, 202619 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я єхидно

– Сашко, а чого валіза у передпокої? Тільки не кажи, що тебе знову на всі вихідні у відрядження! Ми на…

Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання.

Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання.

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання.

Більше року тому він розлучився з дружиною, з якою прожив 7 років. В один прекрасний момент вона йому сказала, що…

– В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

– В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

Стасе, а ти вимкнув праску? – Чому я? – Ну, то ти ж останній прасував футболку! Стасе, ти що, як…

Навігація записів

Старіші записи

Цікаве за сьогодні

  • У наступні дні подругам було не до розмов. Треба було переробити купу справ, і хоч усю підготовку до весілля взяли на себе родичі нареченого, Катерина з Анастасією теж критилися всі дні. Фотосесія, візажист, вибір атрибутів для весілля – все це потребувало чимало сил та часу. Настав момент урочистостей. 
  • Слова, які Іван Петрович щойно промовив, ніяк не вкладалися Тані в голові.— Ви, мабуть, жартуєте…— Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція справді не з тих, що роблять щодня. Я навіть здогадуюсь, про що ти зараз думаєш. Зваж усе, обміркуй як слід — приїду через тиждень.В цей момент я прийняла рішення…Яке рва зило його
  • Вона роками бачила уві сні незнайому жінку і стару кав’ярню, а прокинувшись — забувала. Але одного разу, ховаючись від дощу, Віра штовхає двері саме туди де пахло корицею і дитинством, а незнайома жінка за стійкою .. Ось тут вона і все зрозуміла..І це назавжди змінило її життя.
  • Цього не може бути… — прошепотіла вона. — Мені сорок. У мене син — дорослий хлопець. Які діти? Вона вийшла з ванної і сіла на ліжко. У голові був справжній хаос. Кредит за машину ще не виплачений. Навчання сина коштує чимало. Квартира невелика. А головне — батько дитини десь там, у великому місті, і він навіть не знає про її існування. Марина була людиною віруючою. Для неї питання “залишати чи ні” не стояло в принципі. Дитина — це дар, навіть якщо він здається зараз абсолютно несвоєчасним. Але страх перед майбутнім сковував усе тіло. — Що скажуть сусіди? Що скаже син? — ці думки гризли її зсередини. — “Стара дурепа”, скажуть. “На старості років принесла в подолі”. Цілий тиждень вона ходила як у тумані. А потім зрозуміла: вона повинна знайти Бориса. Не для того, щоб вимагати грошей чи допомоги, а просто тому, що він має право знати. Знайти людину в обласному центрі — завдання не з легких, якщо в тебе немає спільних друзів у соцмережах. Марина почала діяти через колишніх колег. — Слухай, Олю, — запитала вона знайому з відділу кадрів. — Ти не знаєш, куди Борис перейшов після нашого проєкту
  • Мати продала свою дачу. Вона та Микола поїхали в банк, гасити кредит. – А чому так багато? – Тому, що Олена зробила лише кілька платежів, а потім вирішила не платити. Відсотки, прострочення. Могло бути й більше. Я більше не візьму для неї жодного кредиту й грошей не дам. – А якщо ти вплутаєшся в щось подібне, то на мене не розраховуй. Гроші, що залишилися, візьми собі, Олені й так уже вистачить. Вважай, що дачу ти віддала їй.
  • Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes