І справа навіть не в тому, що він у складі 95 окремої десантно-штурмової бригади пройшов крізь пекельний гарт боїв на сході нашої Батьківщини, за що був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького. І навіть не в тому, що він завжди піклувався не лише за виконання бойових завдань, але й за життя кожного зі своїх бійців. І навіть не тому, що він ставиться до своєї посади, та й власне до армії, зі всією відповідальністю, скурпульозно вивчаючи всі тонкощі бойового досвіду як побратимів, так і ворога, і союзників. Він командир нової формації – грамотний, уміючий брати на себе відповідальність, керівник та менеджер.
А ще саме цей офіцер минулого року підняв на якісно вищий рівень довіру наших іноземних партнерів до Збройних Сил України. Саме його підрозділ, приймаючи участь в міжнародних навчаннях, що відбувались в одній з країн НАТО, зумів без жодного пострілу, всього за кілька годин, виграти навчання, що були розраховані на кілька днів.
– Нам поставили завдання виконувати роль «поганих хлопців», тобто грати в протидію об’єднаних сил, – пригадує капітан Іван Федоренко. – Ми погодились. Після постановки завдань наш підрозділ мав здійснити напад на особливо важливі об’єкти. Особисто я керував операцією, під час якого був захоплений штаб розвідувального батальйону.
Не розкриваючи всіх тонкощів, які задіяли наші десантники скажу – хлопці взяли в полон близько півсотні військовослужбовців. Забрали їх техніку, озброєння, боєприпаси – а головне всі данні по всім силам, проти яких мали діяти українці. З полоненими обходились ввічливо і навіть по дружньому – адже навчання це не війна а всього її імітація.
– Я зайшов до намету командира розвідбату, він просто спав на ліжку, – пригадує офіцер. – забрав його зброю, зняв і склав мапу зі всіма оперативними позначками, забрав його комп’ютер. А потім підійшов до ліжка і потрусивши за плече сказав «Прокидайся! Твоя «війна» скінчилась».
Залагоджувати конфуз приїхав найвищий керівник навчань. На переконання капітана Івана Федоренка Збройні Сили України, на сьогоднішній час є одними з найбільш підготовленими у Європі.
– На відміну від багатьох інших країн ми маємо реальний бойовий досвід протидії новітній загрозі світові, – переконаний офіцер. Ця робота складна і важка. Але кожен з воїнів України обрав свій шлях сам. Особисто я сподіваюсь, що коли мій син підросте, то буде пишатись мною і моєю роботою.
Тарас Грень.