Якось пізно вночі один юнак, який торгує мотлохом, прийшов до воріт будинку свого товариша і став кричати:

– Ей, пдруже, вставай! Доста спати! Скоро на вулицях зовсім не буде людей і нам нічим буде поживитися.

З сусідніх будинків почулися невдоволені голоси розбуджених мешканців:

– Досить кричати! Йди звідси! Не заважай спати!

А з будинку навпроти вийшов старий чоловік. Юнак подумав, що той буде його проганяти, але старий дав йому трохи грошей. Юнак здивувався, а старий сказав:

– Візьми ці гроші і йди. А коли захочеш отримати більше, то приходь до мене.

Наступним ввечері юнак прийшов до дому старого діда і почав кричати від воріт, кличучи його. Старий вийшов і запитав:

– Що тобі треба?

– Дай мені ще грошей, – крикнув юнак.

– Я тобі не буду давати гроші.

– Але ти ж обіцяв, що даси мені більше грошей, якщо я захочу!

– Я тобі сказав, що дам «більше», але не сказав, що дам гроші.

– А що може бути більше грошей?

– Ну, наприклад, вміння їх отримувати в потрібній кількості. І якщо ти захочеш, я можу тебе цьому навчити.

Юнак погодився, і старий навчив його майстерності ремонтувати взуття.

Розлучаючись зі своїм учнем, старий сказав:

– Якщо тобі знадобиться щось більше, ніж ти маєш, то приходь.

Через рік, пізно ввечері молодий швець прийшов до дому старого і тихо постукав. Коли старий вийшов, той сказав йому:

– Старий, я працював шевцем цілий рік. Я заробив якусь кількість грошей, яких мені вистачало на життя. Я одружився, у мене скоро народиться дитина. І я зрозумів, що тих грошей, що я заробляю, мені не вистачить для того, щоб прогодувати мою сім’ю. Я знаю, що після грошей і навичок, що ти мені міг би дати, – ще пораду, що мені робити далі. Дай же мені це «більше»!

– Тепер ти правильно розумієш цінність речей, – сказав старий. – Я дам тобі те, що ти просиш. Навпроти мого будинку стоїть будинок твого приятеля. Якщо ти покличеш його з собою, навчиш його тому, що вмієш сам, то удвох ви зможете заробити в чотири рази більше.

– Дякую, старий, за пораду. Я обов’язково завтра прийду до нього і запропоную працювати зі мною.

– А чому б тобі зараз не покричати від воріт, як ти робив раніше, і не покликати його? – запитав старий.

– Раніше я отримував задоволення від того, що хтось на мене злився. А тепер я зрозумів, що будь-яка людина, якщо до нього ставитися дбайливо, може мені щось дати. Всі ваші сусіди – мої клієнти.