КОХАНИЙ, У НАС БУДЕ СИН..
Коханий,
напиши листа мені.
Ті слова, які не встиг сказати.
Хоч дощем, хоч вітром на вікні, я душею буду їх читати.
Виросте без тата
Обіймай мене, хоча у снах. Ми тебе завжди будемо чекати.
Ти живим залишишся
в думках.
Інший світ без тебе,
інші люди.І не так,
як все було колись
Погляд рідний твій шукаю всюди.
А ночами плачу:
– Повернись!
Я любити так тебе хотіла. Щоб кохання наше назавжди.
А війна мені зламала крила Я навік заручниця біди.
Щастя нашого була
одна краплина.
І не всі ще скажені слова.
Я ношу під серцем
твого сина, люди кажуть:
– Ти тепер вдова.
Не лікує час – він
ранить більше.
Спів пташиний назавжди сумний
Не подзвониш мені,
не напишеш і не скажеш:
– Рідна, я живий!!!
Юна наречена, поруч
ти. Все для мене сном, тепер, здається.
Пташкою додому прилети, бо дитя твоє
під серцем б’ється.
Вірити не хочу, що загинув. В речах досі ще твоє тепло. Пам’ятаю чорну домовину ніби не зі мною це було.
Голос твій довіку не забути. З кожним фото твоїм дорожу. Де скажіть вдовою бути. Що я синові колись скажу.
Підросте, спитає
– Де мій тато!?
Заболить душа в оту, хвилинку. Будем зірку
в небі ми шукати.
Казку видумаю про хмаринку.
Напиши, забуті ті слова.
Що ти поруч, ангелом зі мною. Я не хочу чути що вдова буду вічно дружиною Героя.
Автор Соломія Українець