На війні за незалежність України загинув сержант Микола Лупиніс – військовослужбовець ЗСУ, активіст УНА-УНСО, син визначного політичного діяча-УНСОвця, дисидента і політв’язня радянських часів Анатолія Лупиноса.
Про загибель Лупиноса-молодшого 4 вересня повідомив один із колишніх лідерів УНА-УНСО, військовослужбовець ЗСУ Ігор Мазур “Тополя”.
“Загинув від важких поранень Микола Лупиніс – Воїн, Унсовець, Українець! Його батько Анатолій Лупиніс боровся за незалежність України, пройшов через мордовські табори, тюрми і психлікарні КГБ, а син з 2015 року був в лавах Збройних сил України!
“Дядя Коля”, що ж так рано ти покликав до себе Миколу? Зустрічай свого сина! Він продовжив твою справу, любив Україну і загинув в боротьбі за її Волю!” – написав Тополя в фейсбуці.
Колишній однопартієць Сергій Чумак уточнив, що численні травми Микола отримав 24 серпня в бою під Часовим Яром на Донеччині.
Останні роки він проживав із родиною в місті Ладижин на Вінниччині.
Нагадаємо, в грудні 2023 року мінометник Микола Лупиніс дав велике інтерв’ю “Новинарні“, коли перебував на лікуванні після поранення руки.
Відео:
Тоді 31-річний Микола розповідав, що Революцію Гідності і початок війни 2014 року зустрів на останньому курсі університету – волонтерив, працював журналістом. На початку 2015 року разом зі старшим братом Іваном вони поїхали до навчального центру, де в цей час створювалося добровольче формування УНСО. Згодом Іван вирушив на схід, і Микола також підписав контракт зі Збройними силами. Вивчився на мінометника, за цією спеціальністю служить і досі. Воював на Луганщині й Донеччині.
“Микола відчуває, що продовжує справу свого іменитого батька. А сам він уособлює нове покоління бійців УНА-УНСО, які стали до лав українського війська та воюють, розкидані по різних підрозділах та напрямках”, – ішлося в статті Марини Ткачук.
“Я дуже радію тому, що в мене є можливість захищати Україну. Мене завжди оточували герої. Батько – борець за незалежність, друзі-унсовці – учасники воєн та революцій, акції “Україна без Кучми”… А я малий був, не міг брати участь у тих подіях. Думав: ось вони – герої, а я – так собі, тиняюся біля них. Але коли почалася Революція Гідності, війна, я зрозумів, що все-таки нашому поколінню теж випадає доля боротьби за незалежну Україну. І я радію, що можу взяти в цьому участь.
Так, звісно, це важке випробування для нашого суспільства. Але зараз гартується українська нація, український народ. Високою ціною, ціною найкращих людей. Я жодної секунди не сумніваюся, що ми переможемо. Але чи оцінять це українці, які лишаться живими й будуть відновлювати державу з руїн? Ось у цьому я сумніваюся…” – казав Лупиніс-молодший.
Світла пам’ять. Слава героєві.