Ситуація з медичним персоналом в Україні стає критичною. Так, на цьому тижні мер Львова Андрій Садовий навіть оголосив про пошук додаткових лікарів для боротьби з коронавірусом.
Однак заповнити кадрові прогалини буде проблематично. За даними Центру Разумкова, протягом минулого року з України виїхало понад 60 тисяч лікарів та інших медичних працівників.
Один з них — 25-річний Анатолій Лякишев, який виїхав з родиною до Польщі влітку 2020 року. До цього він працював анестезистом у лікарні Нікополя, а потім — фельдшером швидкої допомоги в Кривому Розі.
Радіо НВ розпитало Лякишева, чому він вирішив поїхати і як зараз виглядає його життя в Польщі.
Анатолій Лякишев
медик
— Скільки ви отримували в Україні?
— Спочатку я приходив у 2014 році на ставку 1350 грн, потім було трохи більше — близько 1800 грн. Ну і вже в 2018 році я працював у швидкій допомозі на півтори ставки, приблизно добу через добу, — виходило близько 3,5 тис. грн, максимум до чотирьох.
— Як ви забезпечували свою сім’ю?
— Всі медпрацівники підробляють або в клініках, або в лікарнях, або за сумісництвом, або приватно — все як завжди. Я працював на Новій пошті і додатково поєднував основну роботу з роботою в приватній клініці. Ну і інші підробітки.
— Який момент для вас став ключовим, і ви вирішили остаточно виїхати з України?
— Таких моментів багато. Це, швидше, збірне почуття, все сталося не за один день. Коли розумієш, що тобі вже не вистачає двох робіт, і навіть трьох не вистачає, щоб якось задовольняти хоча б елементарні потреби сім’ї, то просто немає сил йти на четверту чи п’яту роботу. Ти розумієш, що це безглуздо, це вже крах.
— Скільки українських лікарів та інших медпрацівників зараз працюють в Польщі?
— За офіційною польською статистикою, в Польщі близько трьох тисяч нострифікованих українських фахівців, які отримали польські дипломи, ґрунтуючись на українських, пройшли всі етапи нострифікації (здача іспитів, зокрема мовних, здача практик інтернатури — це займає близько півтора року) і працюють тут. А тих, хто ще не працює, важко підрахувати, бо неофіційна статистика вказує на просто колосальні цифри — 30 тисяч і більше.
— Влітку в Польщі через пандемію спростили умови працевлаштування для лікарів. Де ви зараз працюєте?
— Цей процес дійсно почався приблизно влітку, тоді вже заговорили про спрощену нострифікацію для іноземних медпрацівників з метою стабілізації ринку медпослуг. Безпосередньо в самій Польщі було дуже багато спірних думок і безліч протестів з боку представників польської медицини: місцеві медпрацівники зайняли опозиційну позицію щодо цього закону, який дозволяє українським медикам приїжджати і працювати, пройшовши спрощений процес нострифікації через міністерство охорони здоров’я. Приблизно протягом 30−60 днів після подачі документів можна отримати дозвільний лист від Міністерства охорони здоров’я із запрошенням на роботу за своїм дипломом. Я сам скористався «законом про ковід» і спрощеною процедурою нострифікації диплома у Варшаві. Працюю в Службі медицини невідкладних станів і катастроф. В Україні це поки відносять до роботи фельдшерів.
— Ви згадали, що польські лікарі виступають проти спрощених процедур для іноземних працівників. В чому це проявляється?
— Нині «на місцях» цей закон, в принципі, не хочуть сприймати ні лікарні, ні клініки, ні певні лікарі. Тому що, по-перше, це певна конкуренція; по-друге, вони вважають, що це ризик для їхньої медицини. А ще відповідальність, тому що закон прописаний так, що наш медпрацівник повинен спочатку перебувати під патронажем польського лікаря або медсестри, або рятувальника. Але вони страйкують проти цього і переживають, що відповідальність за якусь помилку ляже на них.
Як це проявляється? Елементарно — в працевлаштуванні. Незважаючи на наявність якихось вакантних місць, тебе можуть не взяти на роботу, по-перше, тому що ти іноземець, і по-друге, тому що у тебе спрощена система нострифікації. До того ж я неодноразово чув про цькування з боку наших польських колег-медиків — слава богу, я з цим не стикався. Якщо навіть ти влаштуєшся працювати, то є якесь презирливе ставлення до тебе.
— Скільки ви зараз отримуєте у Варшаві?
— У порівнянні з українською зарплатою, в сім разів більше. Якщо візьмемо навіть максимальну зарплату в швидкій допомозі (на півтори ставки, добу через добу, 4 тис. грн для молодого фахівця), множте на сім — отримаєте приблизно 28 тис. грн. Тобто плюс-мінус $1 тис. Висновки робіть самі.
— Як змінилися умови вашої праці?
— Якщо щодо важкості, то залишилися такими ж — це робота або по 12, або по 24 години. Природно, Польща трохи зробила крок вперед у цьому плані: у тебе на борту завжди є необхідна апаратура, вона завжди справна, завжди є медикаменти в повному комплекті і працює машина, яка може госпіталізувати пацієнта. Саме основне, — тут дуже уворий закон щодо екстрених служб, будь то пожежна, швидка або поліція. Цивільна машина, напевно, в яр потрапить, перекинеться, але швидка в будь-якому випадку проїде. Тому що тут дуже суворі закони, величезні штрафи, аж до позбавлення водійських прав.
— За яких умов ви готові повернутися в Україну?
— Я не планую повертатися в Україну ні за яких умов. Тому що, на жаль, як мінімум у найближчі 10 років навряд чи щось кардинально зміниться, що дозволить наздогнати цю «буферну зону» хоча б з Польщею. Так, тут дуже важко і дуже дорого, і, в принципі, всім іноземцям, «заробітчанам» морально важко, але ти адаптуєшся, звикаєш, і з часом це себе виправдовує. Незважаючи на всі націоналістичний ставлення поляків, якщо ти хочеш якогось прогресу, то зможеш розвиватися далі і прагнути кудись крім Польщі. Тому що Польща — це всього лише якийсь «плацдарм» і перший крок до Європи, а далі й до Америки. Питання про повернення для мене не стоїть, на жаль.